"Закон задумувався як впровадження кращих міжнародних практик стимулювання промислового виробництва, а також як спосіб побороти національну ганьбу - до 40% публічних закупівель в Україні припадало на імпорт. За цим показником наша держава одна з найгірших у світі., - пригадує ініціатор цього закону народний депутат України Дмитро Кисилевський.
"Але у липні 2022 року, коли закон про локалізацію набув чинності, ми мали вже інше життя, ніж коли його приймали, - вторгнення росіян відправило українську промисловість у глибокий нокдаун. І саме законодавчий пріоритет для вітчизняного виробника на тендерах державних установ, компаній і громад, дозволив спочатку перезапуститись, а потім відновити повноцінну роботу цілим галузям економіки." - продовжуэ Дмитро Кисилевський.
Якби не локалізація, станом на сьогодні ми б уже напевне втратили виробництво автобусів і трамваїв, комунальної та спецтехніки, трансформаторів та електрообладнання. За оцінкою Федерації роботодавців України, було врятовано не менше 100 тисяч робочих місць - це конкретні люди, їхні сімʼї, які не виїхали за кордон, залишились зміцнювати економіку у найважчий момент.
А вже у 2023-24 роках локалізація запрацювала як стимул для інвестицій у нові види продукції:
▪️Чернігівський автозавод сертифікував свій перший електробус.
▪️Броварська компанія «ТДС», яка колись починала як імпортер, виробила власний телескопічний навантажувач.
▪️Завод «ELEX» у Кропивницькому почав збирати власну кабіну екскаватора.
▪️Житомирський завод «А.ТОМ» перейшов від випуску першого ковша для комунальної техніки до десятків найменувань навісного обладнання.
▪️Черкаський та Запорізький автозаводи інвестували у виробництво більш містких пасажирських автобусів.
▪️Кременчуцький «Альфатекс» почав крупновузлову збірку вантажівок, постійно збільшує українську складову у виробництві автовишок, самоскидів та зерновозів.
▪️Завод «ТАД» у Волочиську почав випуск модульних причепів та зараз будує нові виробничі цехи.
▪️Завод «Пожмашина» на Чернігівщині представив перш українську автодрабину для рятувальників з висотою підйому 31 метрів.
▪️Компанія «Татра-Юг» випустила у Дніпрі модернізований вагон швидкісного трамваю з абсолютно новим дизайном і вже виготовляє перші партії для Кам'янського і Дніпра.
Це лише деякі приклади результативності політики локалізації. Цього року її затребуваність підкреслила заявка від виробників ще 25 видів товарів на розширення локалізації - Уряд та Верховна Рада підтримали це рішення.
Чи можна говорити, що локалізація і політика «Зроблено в Україні» незворотні? Ні, бо минуло лише 3 роки. І навіть за цей час довелося відбити не одну атаку на неї з боку як наших іноземних партнерів, які нарешті починають розуміти важливість цієї політики, так і представників табору «лібертаріанців», які все ще існують і в опозиції, і в органах влади, і в експертному середовищі. На жаль, війна досі не всіх навчила важливості власного виробництва. Не сумніваюсь, що такі спроби будуть повторюватись, бо сильна самодостатня Україна потрібна далеко не всім. Навіть наші віддані союзники у війні миттєво охолоджуються і стають максимально прагматичними, коли йдеться про економічну конкуренцію держав.
Але якщо протримаємось хоча б 10 років, відстоїмо від зовнішніх і внутрішніх недругів цінність економічної самодостатності, маємо всі шанси вшити «Зроблено в Україні» в ДНК нації. Тільки цей шлях дозволить нам подолати бідність і вступити в клуб заможних країн. А ще - відбити бажання агресорів ступати на нашу землю. Бо промислова країна завжди переможе сировинну.
Хто і як створить умови для прихода інвесторів в Україну
|
